Тамерланова клітка для Баязида в історіографії доби Відродження

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  В. Є. Зема

Анотація

Постаті великих завойовників Орієнту були надзвичайно привабливими в добі Відродження. Тому з’явилася ціла низка трактатів, присвячених Тамерланові та Баязиду. Зважаючи на культурні й мовні розбіжності, до писань європейських авторів потрапили легендарні сюжети чи записи сумнівного змісту. Такі розбіжності надавали простору для творчости авторам у тій добі. Одна з таких легенд – про тяжке поневіряння турецького султана Баязида, який потрапив у бран до Тамерлана після поразки при Анкарі (1402). Завдяки писанням Пікколоміні (папа Пій ІІ), Буонаккорсі-Каллімаха, Браччоліні поширилося твердження, що султана посадили в клітку, він перебував у кайданах (часом золотих) і слугував за підставку для Тамерлана, коли той сідав верхи на коня. Драматизм історичних нарацій впливав на літературні та образотворчі твори. У статті досліджено походження такої легенди. Припускається, що легенда про ув’язнення Баязида ґрунтувалася на праці Дітриха Ніхаймського “Три книги про схизму”, укладеній на початку XV століття. У ній наявний окремий розділ про Тамерлана і про молитву до святого Леонарда, який був покровителем ув’язнених. Святого Леонарда було прийнято зображувати з кайданами. Його мощі після відкриття їх у 1403 році були покладені у клітці на вівтарі. Костели, які зводилися для вшанування святого, прикрашалися зображеннями кайданів. Розвиток культу святого Леонарда посприяв творенню легенди про гадане ув’язнення Баязида в клітці. Така легенда кочувала не лише в текстах історіографічного чи космографічного штибу, вона також надихала авторів літературних творів та митців.

Легенда про ув’язнення Баязида в клітці увійшла до польських та українських історичних нарацій. Завдяки хроніці Ваповського легенду про поневіряння Баязида було дописано до оповіді про виправи литовського князя Вітовта проти ординців. Перша з цих виправ буцімто відбулася в середині 1390-х років, тоді як друга виправа і битва на Ворсклі, що має чітке датування, сталася в 1399 році. Ця друга виправа, що завершилася поразкою литовських військ, зафіксована в польській, литовській та українські історіографії в добу Відродження. Схоже, що Ваповський узяв за приклад Мацєя Мєховіту, який уперше загадав про Тамерлана після нарації про поразку литовців. Поширення оповідки в українських історичних писаннях XVII століття добре засвідчує, що місцева еліта була охочою до знань про минуле. Методологія дослідження спирається на компаративістику джерел історіографічного і космографічного змісту. Для дослідження залучено джерела, писані італійською, французькою, англійською, латинською, польською, німецькою, грецькою та українською мовами. Те, що в добу Відродження при творенні нарацій хронологічного чи космографічного змісту залучалися сюжети легендарного походження, розкриває шляхи творення цієї оповідки. Суттєвим є і те, що допитлива європейська публіка могла здобувати знання про постаті й звичаї Орієнту саме завдяки таким писанням.

Як цитувати

Зема, В. Є. (2023). Тамерланова клітка для Баязида в історіографії доби Відродження. Східний світ, (1 (118), 5-23. https://doi.org/10.15407/orientw2023.01.005
Переглядів статті: 302 | Завантажень PDF: 214

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

ренесансні легенди, Тамерлан, Баязид, святий Леонард, битва на Ворсклі, космографія, історіографія

Посилання

Annales Ecclesiastici (1874), Theiner A. (ed.), T. 27 (1397–1423), Barris-Ducis, Roma.

Anonyme (1678), Histoire du Grand Tamerlan, Abraham Wolfgang, Amsterdam.

Bernardini M. (1989), “Tamerlano e Beyazid in gabbia. Fortuna di un tema storico orientale nell’arte e nel teatro del Settecento”, in A. Gallotta and U. Marazzi (eds), La conoscenza dell’Asia e dell’Africa in Italia nei secoli XVIII e XIX, Vol. II, Naples, IUO, pp. 729–760.

Bernardini M. (2022), “Alexandre-Tamerlan à l’époque de Karlowitz”, in E. Borromeo, F. Hitzel and B. Lellouch (éds), Dechiffrer passé le passe d’un empire: Hommage à Nicolas Vatin et aux humanites Ottomanes, Vol. 27, Peeters Publishers, Louvain, pp. 57–74. DOI: https://doi.org/10.2307/j.ctv2tjdg3b.6

Bielski M. (1551), Kronika wszytkiego świata, na sześć wieków, Monarchie czterzy rozdzielona, z Kosmografią nową i z rozmaitemi Królestwy, tak pogańskimi, Żydowskiemi, jako i krześciańskiemi, z Sybillami i proroclwy ich, po polsku pisana, z figurami, Helena Unglerowa, Kraków.

Bielski M. (1564), Kronika tho iesth Historya swiata na sześć wieków a cztery monarchie rozdzielona, Mattheusz Siebeneycher, Kraków.

Bielski M. & J. (1597), Kronika Polska, Jakub Sibeneycher, Kraków.

Bracciolini P. (1993), De varietate fortunae, O. Merisano (ed.), Suomalainen Tiedeakatemia, Helsinki.

Callimachi P. (1533), Eperientis de bello Turcis inferendo oratio, Officina Seceriana, Haganoe.

Cerbo A. (1996), “Il Tamrelano negli ‘Elogia’ di Paolo Giovio”, Oriente Moderno, Anno 15, Nr. 2, pp. 227–249. https://doi.org/10.1163/22138617-07602017

Chalkokondyles L. (2014), The Histories, A. Kaldellis (transl.), Vol. I–II, HUP, Cambridge, Mass.

Cherefeddin Ali d’Yezid (1722), Histoire de Timur-Bec connu sous le nom du grand Tamerlan, P. de la Croix (trad.), Amaulry, Paris.

Cromeri M. (1555), De origine et rebus gestis Polonorum, Per Ioannem Oporium, Basel.

D’Assigny M. (1679), The History of Tamerlan the Great, S. Heyrick, London.

Diachok O. (2004), “Khronist Alessandro Guagnini”, Ukraiins’kyi arkheohrafichnyi shchorichnyk, Vol. 11/12, pp. 299–321. (In Ukrainian).

Długosz J. (2009), Rozcniki czyli Kroniki sławnego Królestwa Polskiego, Ks. X: 1370–1405, PWN, Warszawa.

Du Bec J. (1602), Histoire du grand Tamerlanes, Leonart Fiscelle, Lyon.

Dziuba A. (1998), “Wczesnorenesansowa kronika polsko-łacińska: Z badań nad prozą Bernarda Wapowskiego”, Roczniki Humanistyczne, T. XLVII, z. 3, pp. 113–125.

Fischel W. J. (1956), “A New Latin Source on Tamerlane’s Conquest of Damascus (1400/1401): (B. de Mignanelli’s ‘Vita Tamerlani’ 1416)”, Oriens, Vol. 9, No. 2, pp. 201–232. DOI: https://doi.org/10.2307/1579274

Franck S. (1534), Weltbuch, U. Morhart, Tübingen.

Franck S. (1536), Chronica, Willem Gailliart, Hans Varnier, Ulm.

Ginzburg C. (1977), Il nicodemismo: Simulazione e dissimulazione religiosa nell’Europa del’500, Giulio Einaudi editore s. p. a., Torino.

Giovio P. (1551), Elogia virorum bellica virtute, Laurentii Torentini Ducalis, Florentiae.

Granucci N. (1569), L’eremita, la carcere e il diporto, Francesco Fagiani, Lucca.

Greenblatt S. (2001), Hamlet in Purgatory, Princeton University Press, Princeton.

Guagnini A. (1584), Rerum Polonicarum Tomi tres, Ioan Wechelus, Francofurti.

Guagnini A. (2007), Khronika Evropeiskoii Sarmatii, J. Mytsyk (ed.), Kyiv Mohyla Academy, Kyiv. (In Ukrainian).

Guazzo M. (1553), Cronica, Francesco Bindoni, Venetia.

Herburto I. (1571), Chronica sive Historiae Polonicae compendiosa, ex Officina Oporiniana, Basel.

Ibn Arab Chah (1658), L’Histoire du grand Tamaerlan, P. Vattier (transl.), Remy Soubret, Paris.

Ibn Arabshah (1936), Tamerlane or Timur the Great Amir, J. H. Sanders (transl.), Luzac & Co, London.

Kryms’kyy A. (1924), Istoriya Turechchyny, Drukarnya Ukrayins’koyi Akademiyi Nauk, Kyiv. (In Ukrainian).

Leroy L. (1577), De la vicissitude ou variété des choses en l’univers, Pierre l’Huilier, Paris.

Maenchen-Helfen J. O. (1973), Huns: Studies in Their History and Culture, University of California Press, Berkeley.

Manuel II Palaeologus Funeral Oration on His Brother Theodore (1985), J. Chrysostomides (intr., transl.), Association for Byzantine Research, Thessalonike.

McJannet L. (2006), The Sultan Speaks: Dialogue in English Plays and Histories About the Ottoman Turks, Palgrave Macmillan, New York.

Miechowita M. (1521), Chronica Polonorum, Hieronim Wietor, Kraków.

Milwright M. (2006), “So Despicable a Vessel: Representations of Tamerlane in Printed Books of the Sixteenth and Seventeenth Centuries”, Muqarnas, Vol. 23, pp. 317–344. https://doi.org/10.1163/22118993_02301014

Milwright M. and Baboula E. (2011), “Bayezid’s Cage: A Re-Examination of a Venerable Academic Controversy”, Journal of the Royal Asiatic Society, IIIrd Series, Vol. 21, No. 3, pp. 239–60. DOI: 10.1017/S135618631 1000204

Moranvillé H. (1894), “Mémoire sur Tamerlan et sac our un dominicain, en 1403”, Bibliothèque de l’École des Chartres, pp. 447–457. https://doi.org/10.3406/bec.1894.447782

Müntzer V. (1550), Chronographia oder Beschreybung der Jaren vonn anfang der Welt biß auff unsere Zeyt, Apiarius, Bernn.

Mytsyk J. A. (2002), “Litopys Yana Binvil’s’koho”, Naukovi zapysky NaUKMA, Vol. 20, Pt. 2, pp. 60–77. (In Ukrainian).

Narrative of the Embassy of Ruy Gonzales de Clavijo (1859), C. R. Markham (transl.), Hakluyt Society, London.

Nicol D. (1999), The Last Centuries of Byzantium, Cambridge University Press, Cambridge.

Perondinus P. (1553), Magni Tamerlanis Scytharum Imperatoris Vita, Torrentinus, Florentiae.

Piccolomini E. S. (1509), Cosmographie, Stephanus, Parisii.

Piemontese A. M. (1996), “Beltramo Mignanelli sense biografo di Tamerlano”, Oriente moerdno, An. 15, Nr. 2, pp. 213–226. https://doi.org/10.1163/22138617-07602016

Ramusio G. B. (1559), Navigazione viaggi, Vol. III, Stamperia de Giunti, Venetia.

Richardson J. N. (2015), “Between the Limousin and the Holy Land: Prisoners, Performance, and the Portal of San Leonardo at Siponto”, Gesta, Vol. 54, No. 2, pp. 165–194. DOI: https://doi.org/10.1086/681953

Sarnicii S. (1587), Annales, sive de origine et rebus gestis Polonorum et Lituanorum, Aleksy Rodecki, Kraków.

Saunders C. (1681), Tamerlane the Great: A Tragedy, Richard Bentley and M. Magnes, London.

Sbornik letopisey, otnosyashchikhsya k istorii Yuzhnoy i Zapadnoy Rusi (1888), Tipografіya G. T. Korchak-Novits’kogo, Kyiv. (In Ruthenian).

Scriptores rerum Prussicarum (1866), T. Hirsch, M. Töppen and E. Strehlke (eds), Verlag von S. Hirzel, Leipzig.

Sharaf ad-Din Ali Yazdi (2008), Zafar-name, A. Akhmedov (transl., com.), SAN’AN, Tashkent. (In Russian).

Smołucha J. (2018), “Bernard Wapowski – kontynuator Jana Długosza i ojciec polskiej kartografii”, in T. Gąsewski and J. Smołucha (eds), Krakowskie środowisko historyczne XV–XX wieków: Ludzie–Idee–Dzieła, WN Akademii Ignatianum, Kraków, pp. 183–194.

Sofonovych T. (1992), Khronika z litopysiv starodavnikh, J. A. Mytsyk and V. M. Kravchenko (eds), Naukova dumka, Kyiv. (In Ukrainian).

Stryjkowski M. (1846), Kronika Polska, Litewska i Wszystkiej Rusi, Gustaw Leon Glücksberg, Warszawa.

Suykerbuyk J. N. R. (2020), The Matter of Piety. Zoutleeuw’s Church of Saint Leonard and Religious Material Culture in the Low Countries (c. 1450–1620), Brill, Leiden and Boston. https://doi.org/10.1163/9789004433106

The Bondage and Travels of John Schiltberger in Europe, Asia, and Africa (1396–1427) (1879), The Hakluyt Society, London.

The Gothic history of Jordanes in English version with an Introduction and a Commentary by Mierow Charles Christopher, Ph.D. (1915), Princeton University Press, Princeton and Humphrey Milford, Oxford University Press, London.

The Hustynja Chronicle (2013), O. Tolochko (comp., intr.), HURI, Cambridge, MA.

Theodorici de Nуеm (1890), De Scismate libres tres, G. Erler (ed.), Veit & Comp, Lipsiae.

Wapowski B. (1847), Dzieje Korony Polskiej i Wielkieo Księstwa Litewskiego, T. I, Glücksberg, Wilno.

Wapowski B., Kronika, Biblioteka Baworowskich, Biblioteka Narodowa, Rkps. 12544 ІІІ.