ДАВНЬОВІРМЕНСЬКА “КАМ’ЯНЕЦЬКА ХРОНІКА” ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ПРОСУВАННЯ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В XV–XVII СТ.

Анотація

“Кам’янецька хроніка”, уривки з якої вперше публікуються українською мовою, була написана в XV–XVII століттях давньовірменською мовою у м. Кам’янці, де в ті часи існувала велика вірменська колонія. Літопис дійшов до нас завдяки видатному вірменознавцю Гевонду Алішану (1820–1901), який опублікував його 1896 р. у Венеції у збірнику історичних документів “Kamenic”. У вміщеній статті хроніка розглядається не лише як важлива давньовірменська історико-культурна пам’ятка, а і як історичний документ, що допомагає краще збагнути окремі епізоди з історії України та суміжних із нею земель, а також діяльність тогочасних історичних постатей. Одним з авторів літопису був протоієрей (аваґєрец) Тер-Говваннес, який вів записи з 1560 по 1605 рр. Написані ним тексти свідчать, що Тер-Говваннес був доволі освіченою людиною, мав необхідні знання з історії, географії, духовної літератури, а також добре володів класичною вірменською мовою. Останнє особливо важливо, оскільки серед вірменів м. Кам’янця на той час широкого поширення набула так звана вірменокипчацька мова. Вміщені в хроніці тексти можна умовно поділити на чотири категорії: а) ті, які висвітлюють різні аспекти життя тамтешньої вірменської діаспори XVI–XVII ст., а також ставлення вірмен до тих чи інших подій; б) ті, які змальовують внутрішнє життя м. Кам’янця та особливості співіснування в ньому трьох основних національних громад – української, польської та вірменської; в) ті, які присвячені внутрішнім проблемам Речі Посполитої, до якої тоді входили українські землі, зокрема жахливим татарським набігам на українські землі, від чого найбільше потерпав простолюд: г) ті, які передають складну картину взаємовідносин провідних держав у цьому важливому регіоні, де зіткнулися їхні стратегічні інтереси. Особливо це стосується відносин Речі Посполитої з Туреччиною, яка вела агресивну політику по відношенню до сусідніх країн. Хроніка показує як, починаючи із захоплення в 1475 р. Кафи (Феодосії) в Криму, Османська імперія поступово підкорила собі весь Чорноморський регіон, зокрема князівства Молдавію та Волощину, і почала загрожувати Речі Посполитій та іншим європейським державам. Літопис містить також свідчення про участь українських козаків у боротьбі проти Османської імперії на боці Священної ліги. Тож пропонована публікація дозволяє розглядати “Кам’янецьку хроніку” як важливе історичне джерело не лише в контексті перебування вірмен на українських землях, а й на більш широкому тлі історичних процесів, що мали місце у цій частині Європи. Звертає літописець свою увагу також на існуючі в державі суперечності між окремими групами її населення, зокрема між православними та католиками, а також між польською владою та українськими козаками. Емоційні рядки хроніки при цьому вказують нам на літописця як на людину, що переймалася внутрішніми суперечностями тогочасного суспільства Речі Посполитої, частину якого складала також вірменська громада.