В’єтнамсько-сіамські відносини в доколоніальний період (1835–1848): від протистояння до діалогу

Анотація

Стаття спирається на порівняльний аналіз різноманітних джерел з В’єтнаму, Сіаму (Таїланду), Камбоджі та міжнародних документів з метою системного й об’єктивного відтворення тристоронніх відносин між В’єтнамом, Камбоджею та Сіамом у період 1835–1848 рр. Ця доба настала після політичних потрясінь, що сталися слідом за першою війною, у якій В’єтнам здобув перемогу та встановив прямий контроль над Камбоджею через створення гарнізону Тайтхань, одночасно усунувши сіамський вплив у регіоні. Зіткнувшись зі зростанням могутності Дайнаму, династія Рами ІІІ в Сіамі, як нова регіональна сила, розгорнула інтервенційні дії, спрямовані на відновлення власного впливу, зокрема шляхом підтримки опозиційних угруповань у Камбоджі. Протистояння двох провідних держав Індокитайського півострова відновилося 1841 року, після рішення Дайнаму вивести війська з гарнізону Тайтхань. Друга війна тривала з 1842-го до 1845 року, охопивши широку територію – від Намкі (Дайнам) через Камбоджу до нинішніх кордонів Сіаму. Визначальною ознакою цього періоду стало поступове зближення трьох сторін – Дайнаму, Камбоджі та Сіаму, – яке призвело до підписання мирної угоди 1845 року. Цей договір не лише засвідчив взаємне визнання трьох сусідніх держав, а й сприяв формуванню порівняно чітких національних меж до початку проникнення західного колоніалізму в регіон.