CEM EVI – REWRITING TRADITION

Анотація

Спосіб облаштування та використання певного простору може багато розповісти про групу, яка його організувала. Це загальновідомо і підтверджується й у випадку cem evi – місця релігійних та соціальних церемоній алеві, гетерогенної групи, нащадки якої з’явилися в Анатолії на хвилі тюркських народів і чия традиція була створена як свого роду синкретична система одночасно соціальної та релігійної сфер; вона складалася з елементів доісламської турецької культури, зороастризму, сунітського та шиїтського ісламу (включно з різними суфійськими рухами), християнства і навіть іудаїзму. Структуру і функції cem evi можна розглядати як певну семіотичну конструкцію, як “письмову культуру”. Проте у випадку cem evi це дуже стара і водночас дуже нова конструкція. Як місце релігійних церемоній cem evi було відоме багатьом поколінням. Але воно, як правило, спеціально облаштовувалося, тоді і там, де було необхідно, кожен раз спочатку. Постійні cem evi є відносно новими, і їхнє розміщення залежить від багатьох умов – типу простору, соціальної ситуації, програми та ідеології групи лідерів. Так що якщо cem evi – це текст, то кожен наступний cem evi буде нібито написанням, а також і переписуванням старого тексту з необхідними змінами та доповненнями. Але не все має бути змінено, і навіть у найскладнішій ситуації не все можна змінювати. Найважливіші елементи повинні залишатися. Іноді те, що є найактуальнішим, має бути також дозволено. Ця стаття спрямована на те, щоб уявити, як у сучасному світі можна прочитати текст cem evi і які унікальні знання спадщини традиційної культури можна захистити, створюючи такі тексти.