Чарака-самгіта. Розділ I, глава 14 / Переклад із санскриту, вступна стаття та коментарі Д. В. Бурби
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У цій публікації представлено перший український переклад чотирнадцятої глави першого розділу фундаментального санскритського трактату з аюрведи (традиційної індійської медицини) “Чарака-самгіта”, який набув теперішнього вигляду, імовірно, у I ст. н. е. (попередні глави див. у номерах журналу “Східний світ” за 2017 рік і в другому номері поточного року). Переклад має велике значення для ознайомлення українського читача з медичними концепціями та побутом Давньої Індії.
Чотирнадцята глава присвячена такій аюрведичній процедурі, як “потогін” (svedana, від sveda “піт”), під яким розуміються різні види терапевтичного прогрівання: як усього тіла, так і окремих його частин; сухе прогрівання (сауна), парильня, гаряча ванна; прогрівання зі змащенням тіла пацієнта олією чи без. На початку глави корисність потогону обґрунтовується за допомогою аналогії: “Навіть сухі жердини згинаються завдяки застосуванню промаслення і пропарювання, тож як [ці процедури] можуть не [допомогти] знов-таки живим людям?”
У главі висувається вимога узгоджувати силу (під якою, очевидно, розуміються температура й тривалість) прогрівання з порою року й станом пацієнта. Перелічені показання і протипоказання до потогону, даються вказівки щодо поведінки до прогрівання, під час нього й після. Наданий перелік інгредієнтів, що додаються в ту воду, що кип’ятиться для генерації пари.