НЕНҐО ЯК ІДЕОЛОГЕМА ЯПОНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (КІН. ХІХ – ПОЧ. ХХІ СТ.)

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  С. В. Капранов

Анотація

Статтю присвячено аналізу японських ненґо (гасел правління) після Реставрації Мейдзі. У першій частині розглянуто сутність цього явища, його походження, основні етапи історичного розвитку системи літочислення за гаслами правління в Китаї та Японії, а також виділено основні особливості класичної форми цієї системи. У другій частині розглянуто п’ять ненґо, що охоплюють період від 1868 р. до сьогодення: Мейдзі, Тайсьо, Сьова, Хейсей та Рейва. Основну увагу приділено джерелам, з яких узято ієрогліфи для ненґо, та конкретним фрагментам джерел, які становлять безпосередній контекст гасел правління. Проведено також порівняння згаданих ненґо з традиційними. Як свідчить наше дослідження, ненґо після Реставрації Мейдзі не пов’язані з благовісними знаменнями або астрологічними розрахунками. Єдина подія, яка їх визначає, – сходження на трон нового імператора. У контексті сучасної японської культури не йдеться й про космічні функції монарха (принаймні на рівні суспільної свідомості). Після 1945 р. імператор не може впливати на політику, але він, згідно з Конституцією, є символом нації, і ненґо є свого роду темпоральним корелятом цього символу. Отже, ненґо в модерній та постмодерній Японії – це насамперед ідеологема, що виражає суспільно-політичний ідеал, свого роду програму відповідної ери. За своєю формою та семантикою ненґо залишаються цілком традиційними: за класифікацією О. С. Мартинова три ненґо з п’яти (Сьова, Хейсей та Рейва) належать до групи “гармонії та спокою”, а два (Мейдзі та Тайсьо) слід віднести до групи “взірцевого порядку”. Джерела більшості ненґо залишаються традиційними – це китайська класика: “І цзін”, “Шу цзін” та “Історичні записи” Сима Цяня. Лише назву ери Рейва взято з японської класичної літератури (“Манйосю”), що може свідчити про відродження ідей школи кокуґаку. Спадковість у розглянутий період виражається не прямо через повтор ієрогліфів, а через наявність їх у контексті джерела.

Як цитувати

Капранов, С. В. (2020). НЕНҐО ЯК ІДЕОЛОГЕМА ЯПОНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ (КІН. ХІХ – ПОЧ. ХХІ СТ.). Східний світ, (4 (109), 99-107. https://doi.org/10.15407/orientw2020.04.099
Переглядів статті: 194 | Завантажень PDF: 69

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

ідеологія, ідеологема, імператор, гасло правління, ненґо, політична культура, традиція, Японія

Посилання

Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання. Київ, 2001.

Кавасима Син. Японский календарь: история гэнго, “девизов правления” // Nippon.com. Современный взгляд на Японию. 28.04.2017. URL: https://www.nippon.com/ru/in-depth/a05403/ (дата звернення: 10.10.2020).

Капранов С. В. Сінто у соціокультурних трансформаціях ХІХ–ХХ ст. Київ, 2014.

Климишин І. А. Календар і хронологія. Івано-Франківськ, 2002.

Кравцова М. Е. Няньхао // Духовная культура Китая: энциклопедия. Т. 2. Москва, 2007.

Манъёсю / Перевод с японского, вступительная статья и комментарии А. Е. Глускиной. Т. І. Москва, 1971.

Мартынов А. С. Девизы правлений китайских императоров (нянь-хао) // Письменные памятники и проблемы истории культуры Востока. XII годичная научная сессия ЛО ИВ АН СССР (краткие сообщения). Ч. 1. Москва, 1977.

Мещеряков А. Н. Император, миф и государство // Синто – путь японских богов. Т. І. Очерки по истории синто. Санкт-Петербург, 2002.

Мещеряков А. Н., Грачев М. В. История древней Японии. Санкт-Петербург, 2003.

Мещеряков А. Н. Японский император и русский царь: элементная база. Москва, 2004.

Михайлова Ю. Д. Мотоори Норинага: жизнь и творчество (из истории общественной мысли Японии XVIIІ в.). Москва, 1988.

Сыма Цянь. Исторические записки (Ши цзи). Т. 1 / Пер. с кит. и коммент. Р. В. Вяткина и В. С. Таскина под общей редакцией Р. В. Вяткина. Москва, 2001.

Book of History (尚书) / 罗志野英译周秉钧今译。长沙市, 1997.

Cullen C. Heavenly Numbers: Astronomy and Authority in Early Imperial China. Oxford University Press, 2017. https://doi.org/10.1093/oso/9780198733119.001.0001

Hereditary Monarchy: Japan’s Government Names Era of the Future Emperor “Reiwa” // Teller Report. 1.04.2019. URL: https://www.tellerreport.com/news/--hereditary-monarchy--japan-s-governm. (дата звернення: 10.10.2020).

Osaki T. Japan assures world that Reiwa is all about ‘beautiful harmony’ and has nothing to do with ‘command’ // The Japan Times. April 3, 2019. URL: https://www.japantimes.co.jp/news/2019/04/03/national/japan-assures-worl. (дата звернення: 10.10.2020).

Wilkinson E. P. Chinese History. A Manual. Cambridge, MA, 2000.

Zurndorfer H. T. China Bibliography: A Research Guide to Reference Works About China Past and Present. Leiden – New York – Köln, 1995.

万葉集 Manyōshū. URL: http://jti.lib.virginia.edu/japanese/manyoshu/index.html (дата звернення: 28.09.2020).

元号法. URL: https://elaws.e-gov.go.jp/search/elawsSearch/elaws_search/lsg0500/detail. (дата звернення: 7.10.2020).

史記­ – Shiji. URL: https://ctext.org/shiji (дата звернення: 7.10.2020).

周易 – Book of Changes. URL: https://ctext.org/book-of-changes (дата звернення: 24.09.2020).

安倍内閣総理大臣記者会見。平成31年4月1日. URL: https://www.kantei.go.jp/jp/98_abe/statement/2019/0401singengou.html (дата звернення: 10.10.2020).

尚書 – Shang Shu. URL: https://ctext.org/shang-shu (дата звернення: 8.10.2020).

尚书译注李民,王健撰。上海, 2004。

後藤四郎。元号 // 世界大百科事典。第9巻。東京, 1988。

文选[梁]萧统编;海荣、秦克 标校。上海, 1998。

「日本が困難な時、万葉集がはやる」 令和は歴史的転換URL: https://www.asahi.com/articles/ASM3Y7524M3YULZU027.html (дата звернення: 30.09.2020).

日本年号一覧。日本大百科全書(ニッポニカ)の解説. URL: https://kotobank.jp/word/%E6%97%A5%E6%9C%AC%E5%B9%B4%E5%8F%B7%E4%B8%80%E. (дата звернення: 9.10.2020).

明治神宮 Q&A 御祭神関係. URL: https://www.meijijingu.or.jp/faq/?ca=2 (дата звернення: 8.10.2020).

REFERENCES

Eliade M. (2001), Svyashchenne i myrs’ke; Mify, snovydinnya i misteriyi; Mefistofel’ i androhin; Okul’tyzm, vorozhbytstvo ta kul’turni upodobannya, Transl. by H. K’oryan and V. Sakhno, Vydavnytstvo Solomiyi Pavlychko “Osnovy”, Kyiv. (In Ukrainian).

Kavasima Sin (2017), “Yaponskiy kalendar’: istoriya gengo, ‘devizov pravleniya’ ”, in Nippon.com. Sovremennyy vzglyad na Yaponiyu, April 28, available at: https://www.nippon.com/ru/in-depth/a05403/ (accessed October 10, 2020). (In Russian).

Kapranov S. V. (2014), Sinto u sotsiokul’turnykh transformatsiyakh XIX–XX st., A. Yu. Krymskyi Institute of Oriental Studies, Kyiv. (In Ukrainian).

Klymyshyn I. A. (2002), Kalendar i khronolohiya, Hostynets’, Ivano-Frankivsk. (In Ukrainian).

Kravtsova M. E. (2007), “Nyan’khao”, in Dukhovnaya kul’tura Kitaya: entsiklopediya, Vol. 2, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).

Man”yësyu (1971), Translated by A. E. Gluskina, Vol. І, Nauka, Moscow. (In Russian).

Martynov A. S. (1977), “Devizy pravleniy kitayskikh imperatorov (nyan’-khao)”, in Pis’mennyye pamyatniki i problemy istorii kul’tury Vostoka, XII godichnaya nauchnaya sessiya LO IV AN SSSR (kratkiye soobshcheniya), Part 1, Nauka, Moscow, pp. 78–84. (In Russian).

Meshcheryakov A. N. (2002), “Imperator, mif i gosudarstvo”, in Sinto – put’ yaponskikh bogov, Ocherki po istorii sinto, Vol. І, Giperion, Saint Petersburg, pp. 98–121. (In Russian).

Meshcheryakov A. N. and Grachev M. V. (2003), Istoriya drevney Yaponii, Giperion, Triada, Saint Petersburg. (In Russian).

Meshcheryakov A. N. (2004), Yaponskiy imperator i russkiy tsar’: elementnaya baza, Natalis: Ripol Klassik, Moscow. (In Russian).

Mikhaylova Yu. D. (1988), Motoori Norinaga: zhizn’ i tvorchestvo (iz istorii obshchestvennoy mysli Yaponii XVIIІ v.), Nauka, Moscow. (In Russian).

Syma Tsyan’ (2001), Istoricheskiye zapiski (Shi tszi), Transl. by R. V. Vyatkin and V. S. Taskin, Vol. 1, Vostochnaya literatura, Moscow. (In Russian).

Book of History (Shàng shū) (1997), Transl. by Luó Zhìyě and Zhōu Bǐngjūn, Húnán chūbǎnshè, Chángshā. (In Chinese and English).

Cullen C. (2017), Heavenly Numbers: Astronomy and Authority in Early Imperial China, Oxford University Press, Oxford. https://doi.org/10.1093/oso/9780198733119.001.0001

“Hereditary Monarchy: Japan’s Government Names Era of the Future Emperor ‘Reiwa’ ”, (2019), in Teller Report, April 1, available at: https://www.tellerreport.com/news/--hereditary-monarchy--japan-s-governm. (accessed October 10, 2020).

Osaki T. (2019), “Japan assures world that Reiwa is all about ‘beautiful harmony’ and has nothing to do with ‘command’ ”, The Japan Times, April 3, available at: https://www.japantimes.co.jp/news/2019/04/03/national/japan-assures-worl. (accessed October 10, 2020).

Wilkinson E. P. (2000), Chinese History. A Manual, Harvard University Asia Center for the Harvard-Yenching Institute, Cambridge, MA.

Zurndorfer H. T. (1995), China Bibliography: A Research Guide to Reference Works About China Past and Present, E. J. Brill, Leiden, New York and Köln.

Manyōshū, available at: http://jti.lib.virginia.edu/japanese/manyoshu/index.html (accessed September 28, 2020). (In Japanese).

Gengōhō, available at: https://elaws.e-gov.go.jp/search/elawsSearch/elaws_search/lsg0500/detail. (accessed October 7, 2020). (In Japanese).

Shǐjì – Shiji, available at: https://ctext.org/shiji (accessed October 7, 2020). (In Chinese and English).

Zhōuyì – Book of Changes, available at: https://ctext.org/book-of-changes (accessed September 24, 2020). (In Chinese and English).

Abe naikaku sōri daijin kisha kaiken, Heisei 31-nen 4 tsuki 1-nichi, available at: https://www.kantei.go.jp/jp/98_abe/statement/2019/0401singengou.html (accessed October 10, 2020). (In Ja-panese).

Shàngshū – Shang Shu, available at: https://ctext.org/shang-shu (accessed October 8, 2020). (In Chinese and English).

Shàng shū yì zhù (2004), Lǐ Mín, Wáng Jiàn zhuàn, Shànghǎi gǔjí chūbǎnshè, Shànghǎi. (In Chinese).

Gotō Shirō (1988), “Gengō”, in Sekai daihyakka jiten, Vol. 9, Heibonsha, Tōkyō, pp. 60–61. (In Japanese).

Wén xuǎn (1998), (Liáng) Xiāo Tǒng biān, Shànghǎi gǔjí chūbǎnshè, Shànghǎi. (In Chinese).

‘Nihon ga konnanna toki, Manyōshū ga hayaru’ – Reiwa wa rekishiteki tenkan, available at: https://www.asahi.com/articles/ASM3Y7524M3YULZU027.html (accessed September 30, 2020). (In Japanese).

Nihon nengō ichiran. Nihon dai hyakkazensho (Nipponika) no kaisetsu, available at: https://kotobank.jp/word/%E6%97%A5%E6%9C%AC%E5%B9%B4%E5%8F%B7%E4%B8%80%E. (accessed October 9, 2020). (In Japanese).

Meiji-jingū Q&A gosaishin kankei, available at: https://www.meijijingu.or.jp/faq/?ca=2 (accessed October 8, 2020). (In Japanese).