Дзеркальний декор в інтер’єрах тбіліських будівель середини – другої половини ХІХ століття
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
Стаття присвячена дзеркальним інтер’єрам Грузії. У дослідженні розглянуто пам’ятки зодчества Тифліса (нині Тбілісі). Дослідження частково базується на матеріалах авторських спостережень у Тбілісі та інтерв’ю, взятих авторкою у знавців грузинських архітектурних пам’яток у 2021 р.
У нинішній столиці Грузії країни кілька дзеркальних зал, сполучених із фоє, розташовані на третьому поверсі тбіліської опери (вул. Руставелі, 25). Вони виконані після пожежі 1874 р. в новозведеній споруді наприкінці ХІХ століття, відкритій наново 1896 р., у стилістиці між перським і неомавританським стилями.
Будівля, відома у Тбілісі під назвою “палац Аршакуні”, будувалася на замовлення перського багатія вірменського походження протягом 1856–1860 рр. Власник цієї споруди Вардан Аршакуні належав до вірменської гілки перської царської династії Аршакідів, нащадків правителів Парфії. Тому розмах для виконання ансамблю палацу Аршакуні у Тбілісі був обраний справді імператорський, шахський. Зокрема, вибагливий декор інтер’єру тут був збагачений синтезом граненого скла, різьбленого алебастру іранського штибу, виконаних запрошеними каджарськими майстрами, у симбіозі із синтетичним, проєвропейськи вишуканим альфрейним розписом із вкрапленнями мотивів різних азійських культур (кшталту східного попурі). Нині це приміщення належить комплексу будівель Тбіліської академії мистецтв імені Аполлона Кутателадзе (вул. Грибоєдова, 22).
До цієї ж групи пам’яток належать дві дзеркальні зали Воронцовського палацу, зведеного в Тифлісі в середині ХІХ століття губернатором Михайлом Воронцовим (1782–1856; кавказький намісник 1844–1854). Відомо, що князь прагнув об’єднати еліту краю після російської окупації і навіть намагався спілкуватися й виступати грузинською мовою. І хоча споруда й стала при ньому таким собі форпостом Російської імперії на Кавказі, остаточного вигляду вона набула вже після його намісництва, коли була докорінно перебудована між 1865 і 1868 рр. Бальна зала цього ансамблю по вул. Руставелі, 6 за своїми художньо-образними і композиційно-зональними складниками є надзвичайно подібною до Великої зали будівлі Тбіліської академії мистецтв імені Аполлона Кутателадзе зі сценою на другому ярусі приміщення.
Також відомо про дзеркальні зали тифліських локацій, що нині перебувають у приватному користуванні, доступ куди поки що обмежений. Це будівлі в історичному центрі Старого міста, зокрема власна домівка перського майстра-дзеркальника Абдулли на Харпухі (колишній район міста Сейдабада, заснований у ХVІІ ст. нащадком шаха Аббаса – шахом Сефі) та будинок Мірзи Різи-хана в місцині Сололакі (вул. Чонкідзе, 11), більшість опоряджень інтер’єрів якого втрачено. Останню згадану пам’ятку прикрашав дзеркальними мозаїками перський майстер з Казвіна Мірза Мохаммад Казвіні, що міг походити з казвінського легендарного роду митців-каліграфів, які декорували аятами архітектуру міста Тегерана і виконували оздоблення рукописів штибу “Шахнаме” Фірдоусі. Спадок зазначених двох дзеркальних інтер’єрів Тбілісі ХІХ ст. може бути детально досліджений за архівними та натурними даними з часом.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
дзеркальні інтер’єри, Грузія, Тбілісі, ХІХ століття, неомавританський стиль
ЛІТЕРАТУРА
Бугаева А. Г. Российско-иранские торговые и дипломатические отношения первой половины XIX века // Известия РГПУ им. А. И. Герцена, 2008, № 55.
Грибоедов А. С. Записка о переселении армян из Персии в наши области // Полное собрание сочинений. Т. 3. Петроград, 1917.
Дьомін М., Івашко Ю., Резга К. Мечеті Алжиру: архітектурні та урбаністичні аспекти / За ред. М. М. Дьоміна. Київ – Краків, 2019.
Куроедов В. П. Зеркальные украшения (из путевых заметок) // Зодчий: архитектурный и художественно-технический журнал, издаваемый обществом архитекторов, 1878, № 12.
Миклашевская Н. Художники XIX века Мирза Кадым Эри вани и Мир Мохсун Навваб // Искусство Азербайджана. Т. IV. Баку, 1954.
Школьна О. Арабське мистецтво та сучасна специфіка його наукового вивчення // Художня культура. Актуальні проблеми. Вип. 13. 2017a.
Школьна О. Західно-азійські рефлексії у сучасному європейському дизайні інтер’єрів // Сучасне мистецтво. Вип. XIII. 2017b.
Abdullahi Y. and Embi M. R. B. Evolution of Islamic Geometric Patterns // Frontiers of Architectural Research. Vol. 2, Issue 2. 2013. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.foar.2013.03.002
Abdullahi Y. and Embi M. R. Evolution of Abstract Vegetal Ornaments in Islamic Architecture // Archnet-IJAR: International Journal of Architectural Research. Vol. 9, Issue 1. 2015. https://doi.org/10.26687/archnet-ijar.v9i1.558
Ahmadi F. Communication and the Consolidation of the British Position in the Persian Gulf, 1860s–1914 // Journal of Persianate Studies. Vol. 10, Issue 1. 2017. DOI: https://doi.org/10.1163/18747167-12341308
Alexidze M. Persians in Georgia (1801–1921) // Journal of Persianate Studies. Vol. 1, Issue 2. 2008. DOI: 10.1163/187471608786303894
Alexidze M., Beradze G., Koshoridze I. Arfa‘ ad-Dowle and Georgia. Tbilisi, 2017.
Alkhansari M. G. Analysis of the Responsive Aspects of the Traditional Persian House // Journal of Architecture and Urbanism, 2015, No. 39 (4). DOI: https://doi.org/10.3846/20297955.2015.1088414
Barrucand Marianne, Bednorz Achim. Moorish Architecture in Andalusia. Kӧln, 1992.
Bush Olga. Reframing the Alhambra: Architecture, Poetry, Textiles and Court Ceremonial. Edinburgh, 2018. DOI: 10.3366/edinburgh/9781474416504.001.0001
Grbanovic A. M. Beyond the Stylistic Idiosyncrasies: Notes regarding the Identity and Mobility of Ilkhanid Stucco Craftsmen in Central Iran // Proceedings of the 11th International Congress on the Archaeology of the Ancient Near East. Vol. 2: Field Reports. Islamic Archaeology / edited by L. Korn et al. 1st ed. Harrassowitz Verlag, 2020. DOI: https://doi.org/10.2307/j.ctv10tq3zv.54
Grigor Talinn. Persian Architectural Revivals in the British Raj and Qajar Iran // Comparative Studies of South Asia, Africa and the Middle East. Vol. 36, Issue 3. 2016. DOI: 10.1215/1089201x-3698959
Hillenbrand R. The Role of Tradition in Qajar Religious Architecture // Qajar Iran. Political, Social and Cultural Change 1800–1925. Studies Presented to Professor L. P. Elwell Sutton / C. E. Bosworth and R. Hillenbrand (eds). Edinburgh, 1984.
O’Kane Bernard. Mosques: The 100 Most Iconic Islamic Houses of Worship. New York, [2019].
Khoshtaria D. Persian Master Builders in the Cities of the Nineteenth Century Georgia // Bulletin of the Georgian National Academy of Sciences. Vol. 13. No. 2. 2019.
Mahdi Nejad J., Taher Tolodel M., Azemati H., Sadeghi Habib Abad A. An Essay on Islamic-Iranian Architecture and Sacred Art Features in Terms of Architectural Excellence // Journal of Ontological Researches. Vol. 5, No. 10. 2017.
National Palace of Vorontcov іn Tbilici [in English and Georgian] / author of articles by Giorgi Kalandia, Nona Gaprindashvili, Temur Chkheidze, Lasha Tabukhashvili, Roin Metreveli, Marika Darchia, Manana Abramishvili, Rusudan Petviashvili, Pridon Sulaberidze, Zura Shevardnadze, Lana Gogoberidze. Tbilisi, 2019.
Shkolna Olga. Mirrored interiors of Iran palaces and holy places // PUA, 2019, No. 1. DOI: https://doi.org/10.4467/00000000PUA.19.006.10009
Shkolnaya O. Mirrored interiors of Iranian and Caucasus architecture of the XVIII–XXI centuries // İncəsənət və mədəniyyət problemləri, 2020, № 1 (71).
The Iconography of Islamic Art: Studies in Honour of Robert Hillenbrand / edited by Bernard O’Kane. Edinburgh, 2007.
REFERENCES
Bugayeva A. G. (2008), “Rossiysko-iranskiye torgovyye i diplomaticheskiye otnosheniya pervoy poloviny XIX veka”, Izvestiya RGPU im. A. I. Gertsena, No. 55, pp. 30–36. (In Russian).
Griboyedov A. S. (1917), “Zapiska o pereselenii armyan iz Persii v nashi oblasti”, in Polnoye sobraniye sochineniy, Vol. 3, Petrograd. (In Russian).
D’omin M., Ivashko Yu. and Rezha K. (2019), Mecheti Alzhyru: arkhitekturni ta urbanistychni aspekty, M. M. D’omin (ed.), Kyiv and Krakow. (In Ukrainian).
Kuroyedov V. P. (1878), “Zerkal’nyye ukrasheniya (iz putevykh zametok)”, Zodchiy: arkhitekturnyy i khudozhestvenno-tekhnicheskiy zhurnal, izdavayemyy obshchestvom arkhitektorov, Saint-Petersburg, No. 12, pp. 122–124. (In Russian).
Miklashevskaya N. (1954), “Khudozhniki XIX veka Mirza Kadym Eri vani i Mir Mokhsun Navvab”, in Iskusstvo Azerbaydzhana, Vol. IV, Izdatel’stvo Akademii nauk Azerbaydzhanskoy SSR, Baku, pp. 84–108. (In Russian).
Shkolna O. (2017a), “Arabs’ke mystetstvo ta suchasna spetsyfika yoho naukovoho vyvchennya”, Khudozhnya kul’tura. Aktual’ni problemy, Issue 13, pp. 119–127. (In Ukrainian).
Shkolna O. (2017b), “Zakhidno-aziys’ki refleksiyi u suchasnomu yevropeys’komu dyzayni inter”yeriv”, Suchasne mystetstvo, Issue XIII, pp. 230–234. (In Ukrainian).
Abdullahi Y. and Embi M. R. B. (2013), “Evolution of Islamic Geometric Patterns”, Frontiers of Architectural Research, Vol. 2, Issue 2, pp. 243–251. DOI: https://doi.org/10.1016/j.foar.2013.03.002
Abdullahi Y. and Embi M. R. (2015), “Evolution of Abstract Vegetal Ornaments in Islamic Architecture”, Archnet-IJAR: International Journal of Architectural Research, Vol. 9, Issue 1, pp. 31–49. https://doi.org/10.26687/archnet-ijar.v9i1.558
Ahmadi F. (2017), “Communication and the Consolidation of the British Position in the Persian Gulf, 1860s–1914”, Journal of Persianate Studies, Vol. 10, Issue 1, pp. 73–86. DOI: https://doi.org/10.1163/18747167-12341308
Alexidze M. (2008), “Persians in Georgia (1801–1921)”, Journal of Persianate Studies, Vol. 1, Issue 2, pp. 254–260. DOI: 10.1163/187471608786303894
Alexidze M., Beradze G. and Koshoridze I. (2017), Arfa‘ ad-Dowle and Georgia, Artanuji Publishing, Tbilisi. (In Georgian).
Alkhansari M. G. (2015), “Analysis of the Responsive Aspects of the Traditional Persian House”, Journal of Architecture and Urbanism, No. 39 (4), pp. 273–289. DOI: https://doi.org/10.3846/20297955.2015.1088414
Barrucand Marianne and Bednorz Achim (1992), Moorish Architecture in Andalusia, Tashen, Kӧln.
Bush Olga (2018), Reframing the Alhambra: Architecture, Poetry, Textiles and Court Ceremonial, Edinburgh University Press, Edinburgh. DOI: 10.3366/edinburgh/9781474416504.001.0001
Grbanovic A. M. (2020), “Beyond the Stylistic Idiosyncrasies: Notes regarding the Identity and Mobility of Ilkhanid Stucco Craftsmen in Central Iran”, in L. Korn, A. Heidenreich, A. Otto, M. Herles, K. Kaniuth, L. Korn & A. Heidenreich (eds), Proceedings of the 11th International Congress on the Archaeology of the Ancient Near East, Vol. 2: Field Reports. Islamic Archaeology, 1st ed., Harrassowitz Verlag, pp. 607–620. DOI: https://doi.org/10.2307/j.ctv10tq3zv.54
Grigor Talinn. (2016), “Persian Architectural Revivals in the British Raj and Qajar Iran”, Comparative Studies of South Asia, Africa and the Middle East, Volume 36, Issue 3, pp. 384–397. DOI: 10.1215/1089201x-3698959
Hillenbrand R. (1984), “The Role of Tradition in Qajar Religious Architecture”, in C. E. Bosworth and R. Hillenbrand (eds), Qajar Iran. Political, Social and Cultural Change 1800–1925. Studies Presented to Professor L. P. Elwell Sutton, Edinburgh University Press, Edinburgh, pp. 352–382.
O’Kane Bernard (2019), Mosques: The 100 Most Iconic Islamic Houses of Worship, Assouline, New York.
Khoshtaria D. (2019), “Persian Master Builders in the Cities of the Nineteenth-Century Georgia”, Bulletin of the Georgian National Academy of Sciences, Vol. 13, No. 2, pp. 156–160.
Mahdi Nejad J., Taher Tolodel M., Azemati H., and Sadeghi Habib Abad A. (2017), “An Essay on Islamic-Iranian Architecture and Sacred Art Features in Terms of Architectural Excellence”, Journal of Ontological Researches, Vol. 5, No. 10, pp. 31–50.
National Palace of Vorontcov іn Tbilici (2019), authors of articles by Giorgi Kalandia, Nona Gaprindashvili, Temur Chkheidze, Lasha Tabukhashvili, Roin Metreveli, Marika Darchia, Manana Abramishvili, Rusudan Petviashvili, Pridon Sulaberidze, Zura Shevardnadze, Lana Gogoberidze, Tbilisi Municipality City Halls Printed and Bound at Cezanne ltd, Tbilisi. (In English and Georgian).
Shkolna Olga (2019), “Mirrored interiors of Iran palaces and holy places”, PUA, No. 1, pp. 75–85. DOI: https://doi.org/10.4467/00000000PUA.19.006.10009
Shkolnaya O. (2020), “Mirrored interiors of Iranian and Caucasus architecture of the XVIII–XXI centuries”, İncəsənət və mədəniyyət problemləri, No. 1 (71), pp. 60–80.
The Iconography of Islamic Art: Studies in Honour of Robert Hillenbrand (2007), Bernard O’Kane (ed.), Edinburgh University Press, Edinburgh.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.