ВІД РЕВОЛЮЦІЇ ДО МОДЕРНІЗАЦІЇ: СТРАТЕГІЯ ТА ІДЕОЛОГІЯ КНР ПЕРІОДУ РЕФОРМ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
Анотація
У роботі досліджуються основні ідеологічні концепти, сформульовані Мао Цзедуном, Ден Сяопіном, Цзян Цземінем, Ху Цзіньтао і Сі Цзіньпіном для здійснення модернізації країни. Відзначено, що Мао Цзедун використовував основні положення марксизму, викладені в роботах К. Маркса і Ф. Енгельса, що здебільшого стосуються теорії діалектичного матеріалізму і наукового підґрунтя побудови комунізму. Мао Цзедун зробив чотири важливих зміни в марксистсько-ленінському вченні, розробляючи ідеологію, яка повинна була врахувати історико-культурну специфіку Китаю. Для ідеології реформ Ден Сяопіна притаманні відмова від ідей класової боротьби і переключення уваги з політичних кампаній на економічні перетворення ринкового типу. У теорії Цзян Цземіня відбувся відхід від марксистсько-ленінського розуміння характеру виробництва, а також такого базового поняття, як “робітничий клас”. Найважливішими елементами ідеології Ху Цзіньтао є “науковий розвиток” і “гармонійне суспільство”, що стали доповненням у загальній концепції побудови “соціалізму з китайською специфікою”. Основою неотрадиціоналістської концепції Сі Цзіньпіна стала “китайська мрія” – поєднання націоналізму, етатизму та авторитаризму. З позицій маоїзму Сі Цзіньпін законсервував політичні та інституційні реформи своїх попередників, виступив проти універсальних цінностей і глобальних норм, що прямо суперечить прагматиці реформ Ден Сяопіна.
Як цитувати
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
ідеологія, КНР, модернізація, Революція, реформи, стратегія
Кіктенко В. О. “Китайська мрія” як теорія нового етапу модернізації КНР // Східний світ, 2015, № 3.
Мао Цзэдун. К вопросу о методах руководства // Маоистская библиотека, 1943. – http:// library.maoism.ru/on_methods_of_leadership.htm
Мао Цзэдун. К вопросу о правильном разрешении противоречий внутри народа // Маоистская библиотека, 1957. – http://library.maoism.ru/on_the_correct_handling.htm
Мао Цзэдун. Относительно практики. О связи познания и практики – связи знания и действия // Маоистская библиотека, 1937. – http://library.maoism.ru/on_practice.htm
Мао Цзэдун. Относительно противоречия // Маоистская библиотека, 1937а. – http:// library.maoism.ru/on_contradiction.htm
Россман В. И. Китайский капитализм // Вестник Европы, 2004–2005, № 12–14.
Фуко M. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы. Mосква, 1999.
Dirlik A. Mao Zedong and “Chinese Marxism” // Marxism Beyond Marxism. London, 1996. Eagleton Terry. Ideology: An Introduction. London, 2007.
Fewsmith J. China Since Tiananmen. Cambridge, 2008.
Full text of Hu Jintao’s report at 17th Party Congress // Xinhua, 24.10.2007. – http://news.xinhuanet.com/english/2007-10/24/content_6938749.htm
Garver J. Foreign Relations of the People’s Republic of China. Englewood Cliffs, NJ, 1993.
Hook S. From Hegel to Marx. Ann Arbor, 1962.
Jie Li. The cultural psychology and historical reasons of Mao phenomenon // Modern China Studies, 2004.
John W. Garver, Foreign Relations of the People’s Republic of China. Englewood Cliffs, NJ, 1993.
Kang Liu. Globalization and Cultural Trends in China. Honolulu, HI, 2004.
Ko Sung-bin. China’s pragmatism as a grand national development strategy: historical legacy and evolution // Issue & Studies. Vol. 37, № 6. 2001.
Lam W. New high-level groups threaten line between party and government // China Brief, Vol. 14, № 7. April 9, 2014. – http://www.jamestown.org/programs/chinabrief/single/?tx_ttnews%5Btt_news.
Lin Gang. Ideology and Political Institutions for a New Era // China after Jiang. Washington, D.C., 2003.
Mancall M. China at the Center: 300 Years of Foreign Policy. New York, 1984.
Mao Tsetung. Selected Works of Mao Tse-tung. Vol. 3. Peking, 1965.
Qang Hongying. Multilateralism in Chinese Foreign Policy: The Limits of Socialization // China’s International Relations in the 21st Century: Dynamics of Paradigm Shifts. Lanham, MD, 2000.
Sigley G. Liberal Despotism: Population Planning, Subjectivity, and Government in Contemporary China // Alternatives, 2004, № 29.
Su Xiaobo. Revolution and Reform: The Role of Ideology and Hegemony in Chinese Politics // Journal of Contemporary China. Vol. 20, № 69. 2011. https://doi.org/10.1177/030437540402900505
Wang J. C. F. Contemporary Chinese Politics: An Introduction. Englewood Cliffs, London, 1980.
What is the Three Represents // China.org.cn. – http://www.china.org.cn/english/zhuanti/3represents/68735.htm
Yan Xuetong. Ancient Chinese Thought, Modern Chinese Power. Princeton, NJ, 2011.
Zhang Yongjin. China’s International Society Since 1949. London, 1988.
Zhao Quan John. One Country Two Systems and One Country Two Parties: PRC-Taiwan Unification // Pacific Review. Vol. 2, № 4. 1989.
六个 “为什么”。 北京，2009.
REFERENCES
Kiktenko V. O. (2015), “‘Kytays'ka mriya’ yak teoriya novoho etapu modernizatsiï KNR”, Shìdnij svìt, No. 3. (In Russian).
Mao Tszedun (1943), “K voprosu o metodakh rukovodstva”, in Maoistskaya biblioteka, available at: http://library.maoism.ru/on_methods_of_leadership.htm (In Russian).
Mao Tszedun (1957), “K voprosu o pravil’nom razreshenii protivorechiy vnutri naroda”, in Maoistskaya biblioteka, available at: http://library.maoism.ru/on_the_correct_handling.htm (In Russian).
Mao Tszedun (1937), “Otnositel’no praktiki. O svyazi poznaniya i praktiki – svyazi znaniya i deystviya”, in Maoistskaya biblioteka, available at: http://library.maoism.ru/on_practice.htm (In Russian).
Mao Tszedun (1937a), “Otnositel’no protivorechiya”, in Maoistskaya biblioteka, available at: http://library.maoism.ru/on_contradiction.htm (In Russian).
Rossman V. I. (2004–2005), “Kitayskiy kapitalizm”, Vestnik Evropy, No. 12–14. (In Russian).
Fuko M. (1999), Nadzirat’ i nakazyvat’. Rozhdeniye tyur’my, Moscow. (In Russian).
Dirlik A. (1996), “Mao Zedong and ‘Chinese Marxism’”, in Marxism Beyond Marxism, London.
Eagleton Terry (2007), Ideology: An Introduction, London.
Fewsmith J. (2008), China Since Tiananmen, Cambridge.
“Full text of Hu Jintao’s report at 17th Party Congress” (2007), Xinhua, available at: http://news.xinhuanet.com/english/2007-10/24/content_6938749.htm (accessed October 24, 2007).
Garver J. (1993), Foreign Relations of the People’s Republic of China, Englewood Cliffs, NJ.
Hook S. (1962), From Hegel to Marx, Ann Arbor.
Jie Li (2004), “The cultural psychology and historical reasons of Mao phenomenon”, in Modern China Studies.
John W. (1993), Garver, Foreign Relations of the People’s Republic of China, Englewood Cliffs, NJ.
Kang Liu (2004), Globalization and Cultural Trends in China, Honolulu, HI.
Ko Sung-bin (2001), “China’s pragmatism as a grand national development strategy: historical legacy and evolution”, Issue & Studies, Vol. 37, No. 6.
Lam W. (2014), “New high-level groups threaten line between party and government”, China Brief, Vol. 14, No. 7, available at: http://www.jamestown.org/programs/chinabrief/single/?tx_ttnews%5Btt_news. (accessed April 9, 2014).
Lin Gang (2003), “Ideology and Political Institutions for a New Era”, in China after Jiang, Washington, D.C.
Mancall M. (1984), China at the Center: 300 Years of Foreign Policy, New York.
Mao Tsetung (1965), Selected Works of Mao Tse-tung, Vol. 3, Peking.
Qang Hongying (2000), “Multilateralism in Chinese Foreign Policy: The Limits of Socialization”, China’s International Relations in the 21st Century: Dynamics of Paradigm Shifts, Lanham, MD.
Sigley G. (2004), “Liberal Despotism: Population Planning, Subjectivity, and Government in Contemporary China”, in Alternatives, No. 29. https://doi.org/10.1177/030437540402900505
Su Xiaobo (2011), “Revolution and Reform: The Role of Ideology and Hegemony in Chinese Politics”, Journal of Contemporary China, Vol. 20, No. 69.
Wang J. C. F. (1980), Contemporary Chinese Politics: An Introduction, Englewood Cliffs, London.
“What is the Three Represents”, in China.org.cn, available at: http://www.china.org.cn/english/zhuanti/3 represents/68735.htm
Yan Xuetong (2011), Ancient Chinese Thought, Modern Chinese Power, Princeton, NJ.
Zhang Yongjin (1988), China’s International Society Since 1949, London.
Zhao Quan John (1989), “One Country Two Systems and One Country Two Parties: PRC-Taiwan Unification”, Pacific Review, Vol. 2, No. 4.
Liu ge “weisheme” (2009), Beijing. (In Chinese).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.